В межах лібералізації ринку природного газу, що проводиться за зразком ліквідних європейських сусідів, газотранспортна система України (ОГТСУ) стала юридично, фінансово і операційно незалежною від державної компанії «Нафтогаз» на початку поточного року. Це сталося згідно з вимогами європейських стейкходерів, які допомогли забезпечити розвиток газової галузі країни.
У ОГТСУ наближується перша річниця своєї незалежності, так само як і річниця наступного етапу транзитної угоди між Україною та Росією, яка була підписана з новим оператором за європейськими правилами. Цей наступний етап розтягнеться протягом наступних чотирьох років, і, ймовірно, продемонструє ще більше скорочення використання української ГТС Росією. Росія прагне завершити і ввести в експлуатацію газопровід «Північний потік-2» до Північної Європи, обходячи український транзит в цьому процесі.
З цими перспективами, генеральний директор ОГТСУ Сергій Макогон 17 вересня зустрівся з S&P Global Platts, щоб обговорити майбутній напрямок розвитку в пост-російському транзитному середовищі, просування диверсифікації джерел природного газу для України, переваги ліберальних ринкових структур і зростаючі проблеми їх впровадження.
У випадку, якщо американські санкції щодо запобіганню добудови «Північного потоку-2» будуть успішними, наскільки ви будете раді, якщо завтра «Газпром» попросить у вас ліцензію на роботу в Україні у додаток до довгострокової угоди?
Це фактично було частиною нашої початкової пропозиції «Газпрому» під час попередніх переговорів. Але тоді «Газпром» наполягав на участі якогось посередника для мінімізації ризиків. Їм не потрібна додаткова ліцензія на роботу в Україні або щось подібне, їм просто потрібно підписати з нами транспортний договір. І я вважаю, що після п’яти років співпраці з нами це доведе, що ми надійний партнер навіть для «Газпрому».
З точки зору оператора ГТС, у нас є всі можливості для транспортування Газпромом газу через Україну. Я дійсно думаю, що це більше політичне рішення, ніж комерційне. У Газпрому є всі інструменти для торгівлі на східному кордоні: у них є електронна торгівельна платформа, яку вони використовують для продажу газу в декількох напрямках. Технічно вони могли б додати додаткові точки передачі газу на цю платформу. Вважаю, що це ключовий спосіб для отримання цього газу українськими трейдерами без необхідності підписання Газпромом угоди на транспортування, а замість цього просто продавати газ на кордоні між Україною і Росією. Я вважаю, що ці аукціони були б досить успішними, але це виключно рішення «Газпрому».
Хочу зазначити, що зараз у нас є контракти з усіма великими трейдерами в Європі, найбільш відомими. Всі вони працюють з нами. Ці міжнародні компанії відправили 8 млрд кубометрів газу в українські підземні сховища. Це означає, що вони довіряють як Україні, так і Оператору. Я не знаю, чому немає довіри у «Газпрому». Сподіваюсь, що через п’ять років ця ситуація зміниться, і ми підпишемо прямий контракт з «Газпромом», але наразі нормально працюємо і в рамках нинішньої угоди.
Як ОГТСУ прагне себе позиціонувати себе в майбутньому, коли закінчиться строк дії угоди з Росією? Чого він може досягти стратегічно без великих, довгострокових контрактів на транспортування?
Ми, як і раніше, є найбільшим ринком газу в Східній Європі, можливо навіть у всій Європі. Наше річне споживання становить близько 30 млрд кубометрів газу, наше місцеве видобування газу становить близько 20 млрд кубометрів і поволі зростає. І ми очікуємо, що воно зростатиме швидше в майбутньому. Таким чином, ми зосередимося на зростаючих продажах послуг транспортування, коли це відбудеться.
Однозначно ми оптимізуємо ГТС та потужності компресорних станцій, адже зараз наша максимальна потужність становить 145 млрд м3/рік. Це близько 80% всього європейського експорту від «Газпрому». Але якщо «Газпром» не підпише контракт на використання цієї потужності, було б занадто дорого тримати ГТС в очікуванні, коли «Північний потік-2» буде на обслуговуванні, і їм буде потрібен всього один тиждень транзиту.
У майбутньому без цього довгострокового контракту Європа втратить гнучкість та повністю залежатиме від газопроводів «Північний потік-1» і «2». Ось чому ми точно не будемо тримати систему, чекаючи поки хтось замовить у нас послуги тривалістю один тиждень або близько того. Мені здається, що в цілому Європа нехтує ризиком. Але ми, якщо щось трапиться, зможемо легко додати 50-100 млн м3/д газу, тому що наша система гнучка і дуже потужна.
Ми наполягатимемо, щоб Російська Федерація відкрила можливість транзиту для країн Центральної Азії, які б могли забезпечувати альтернативні джерела газу для Європи. Я вважаю, що Європа була б зацікавлена в цих джерелах, і ми сфокусуємося на цьому.
Також ми розглядатиме інші можливості для використання нашої системи для транспортування будь-якого виду синтетичного метану, біометану або водню. Ми в пошуку таких можливостей, і я вважаю, що Україна разом з нашою газотранспортною системою могла б суттєво сприяти реалізації плану скорочення викидів вуглецю в Європі.
Що ще можуть зробити ваші партнери в Європі чи Центральній Азії, щоб заохотити до більшої інтеграції?
Ми будемо продовжувати боротьбу з Газпромом, і домагатися підтримки Європейського Союзу, щоб відкрити вільний транзит газу з Центральної Азії до Європи. Десять років тому Туркменістан і Казахстан могли продавати газ в Європу транзитом через Росію. Ми вважаємо, що Європа повинна бути дуже наполегливою на цьому питанні, щоб перенести точку передачі для всіх європейських споживачів з точок всередині Європи в точку на кордоні між Україною і Росією, таким чином мінімізуючи будь-яку цінову дискримінацію, яку Газпром міг би нав’язати своїм клієнтам і країнам.
Це має бути загальна позиція ЄС та Енергетичного Співтовариства щодо створення єдиного європейського енергетичного ринку. Ми повністю готові бути інтегрованими в цей ринок. Ми вважаємо, що можемо додати значні додаткові можливості, такі як гнучкість і потужності зберігання. Наша система зберігання газу є найбільшою в Європі, більшою навіть, ніж в Німеччині, і ми вважаємо, що гнучкість, яку ми можемо запропонувати, значно покращить безпеку енергопостачання для всіх країн Європи. Особливо коли в Європі збільшується постачання СПГ. Ми можемо забезпечити потужності зберігання для СПГ, а також створити стратегічні запаси для постачальників, які будуть доставлені в Європу в разі надзвичайної ситуації або екстремальних погодних умов.
Раніше Україна завжди була джерелом гнучкості. «Газпром» завжди використовував Україну для доставки значних обсягів газу в разі екстремальних погодних умов і пікового попиту в Європі. Якби «Газпром» закінчив будівництво «Північного потоку-2», то ці трубопроводи не змогли би забезпечити таку гнучкість. Вони можуть забезпечити лише базові поставки газу, і Європа може не бути готова до такої волатильності попиту. Для цього їм знадобиться додаткова гнучкість, і Україна може її забезпечити.
Нам слід більше зосередитися на інтеграції ринку, імплементації єдиних ринкових правил на основі європейських мережевих кодексів. А Європа повинна наполягати на тому, щоб переміщувати пункт доставки російського газу до кордону між Україною і Росією, і намагатися переконати РФ відкрити свою газотранспортну систему для поставок газу з Центральної Азії.
Як ви вважаєте, чи готова Росія це робити?
(Сміється) Я не знаю. Ймовірно, що не дуже готова.
Наскільки ефективним є ваше членство в Європейському Енергетичному Співтоваристві з точки зору у просуванні інтересів ГТС?
Думаю, що Секретаріат Енергетичного Співтовариства відіграв вирішальну роль і в реформі газового ринку в Україні, і в сертифікації анбандлінгу. Команда нам дуже допомогла реалізувати вимоги третього енергопакету, розробити мережеві кодекси. Ми добре співпрацюємо. У нас майже щотижневі дзвінки, і у нас ще є деякі сфери для розвитку газового ринку в Україні.
Разом з Енергетичним Співтовариством ми побудували фундамент для розвитку газового ринку, і вони зараз допомагають нам розвивати його далі. Наразі ми зосереджені на створенні газової біржі, скасуванні ПСО. Це зробить ринок більш конкурентоспроможним для транспортування. Таким чином, на базі фундаментальних принципів, таких як третій енергетичний пакет, ми також будуємо більш складні послуги з транспортування на конкурентному газовому ринку.
Які інвестиції планує робити ОГТСУ для того, щоб збільшити транспортування в Україну, щоб таким чином збагатити диверсифікацію поставок? Як щодо модернізації інфраструктури в межах України?
Наші імпортні можливості значно перевищують експортні можливості сусідніх країн. Наприклад, ми можемо імпортувати 6,6 млрд кубометрів на рік з Польщі, якщо обсяги і тиск будуть доступні на польській стороні. Наразі Польща може транспортувати 1,2 млрд кубометрів/рік. Для збільшення обсягів транспортування газу в Україну їм потрібно виконати деякі видаткові заходи.
Що стосується Угорщини, то ми зацікавлені в доступі до хорватського СПГ-терміналу, але наші замовники наполягають на гарантованих, а не на переривчастих потужностях, щоб мати можливість доставляти газ з Хорватії, через Угорщину і в Україну. Ми маємо дискусію з FGSZ (угорським оператором ГТС) про те, що вони можуть зробити, щоб ці потужності були гарантовані.
Те ж саме і з Румунією і Болгарією, і з трансбалканським трубопроводом. Ми можемо вийти до 20 млрд кубометрів/рік газу на румунському кордоні. У нас дуже потужна трубопровідна система, яка історично використовувалася для транспортування газу в Грецію і Туреччину. Зараз вона не завантажена, бо Газпром перейшов на Турецький Потік. Але ми можемо використовувати наші трубопроводи для здійснення поставок.
Ми дуже успішно працюємо з нашими колегами над тим, щоб Україна отримають додаткові джерела газу.
Що стосується власної інфраструктури, ми маємо десятирічний план розвитку і плануємо витратити $1,5 млрд на критичні інвестиції, в основному на заміну компресорних станцій. Це забезпечило б повну готовість нашої системи до роботи без транзитних потоків, і щоб кожна частина України була забезпечена необхідною компресорною потужністю.
Щороку ми також інвестуємо близько $ 20 млн на регулярне технічне обслуговування, ремонтні роботи та діагностику. Цього достатньо, щоб підтримувати нашу систему в гарному операційному стані. Критичні інвестиції призначені, щоб зробити нашу систему більш ефективною. Нам не потрібна така компресорна потужність, яку ми маємо зараз. Нам доведеться поетапно відмовитися від 60-70% потужностей, тому що вони просто не потрібні.
Наша ГТС здатна транспортувати 145 млрд кубометрів газу на рік з Росії в Європу, але наступного року транзит складатиме всього 40 млрд кубометрів. Наші можливості майже в чотири рази перевищуютьпотреби «Газпрому». Нам потрібно буде зменшити наші потужності для скорочення витрат, бо ми розуміємо: через п’ять років нам необхідно мати можливість забезпечити соціально прийнятні тарифи в разі втрати транзиту Газпрому.
Ми маємо детальний план, і вже визначили компресорні станції, які будуть скорочені. Зараз ми знаходимося в процесі підготовки, тому через п’ять років наша система буде повністю оптимізована і функціонуватиме в нових ринкових умовах.
Як змінилася динаміка ринку з моменту введення «Турецького потоку»?
Просто немає потоку з України до Болгарії, Греції та Туреччини. Потік скоротився більш ніж на 95%. Ми маємо незначні потоки за контрактом з «Газпромом» по транспортуванню 2,5 млрд кубометрів/рік газу в Молдову.
Таке враження, що Болгарія повністю перейшла на «Турецький потік», і я розумію, що Румунія також переходить на поставки «Турецьким потоком» через Болгарію, і шукає можливості використання цього трубопроводу, коли він буде комерційно готовий для замовників.
Ми вже протестували доставку невеликого обсягу газу з Греції в Україну, щоб побачити, чи зможемо ми фізично зробити, щоб потужності можна було купити по всьому маршруту, але ціна цього газу не дуже приваблива.
Ситуація може змінитися. Туреччина нарощує імпорт та видобуток газу. Можливо, в майбутньому динаміка відрізнятиметься, а доставка газу з Греції в Україну стане економічно доцільною для замовників.
Наше завдання як оператора ГТС полягає в тому, щоб створити ці можливості, а ринок і замовники вже далі будуть вирішувати, як їх використовувати.
Наскільки Україна та Румунія взаємозалежать з точки зору газу? Чому оператор ГТС Румунії Трансгаз так неохоче підписує з вами угоди про взаємодію в певних точках?
Ми не є взаємозалежними. Українська ГТС використовувалася для транспортування додаткових необхідних обсягів газу до Румунії, адже Румунія майже самодостатня з точки зору забезпечення газом. Але під час холодної зими вони історично потребували цих додаткових обсягів, і використовували нашу систему для отримання російського газу на півночі Румунії.
Цієї зими вони не використовують наші північні точки. Вони отримали необхідні обсяги через точку Isaccea, але це, насправді, не значні обсяги.
На жаль, ми досі не підписали угоди про взаємодію по всіх точках; у нас є така угода тільки по одній. Ми відправили Трансгазу наші стандартні договори про взаємодію для цих інших точок на початку року, але ми ще не отримали відповіді.
Як ви вважаєте, що стримує процес?
Можливо, недостатній попит. Ми використали той самий проєкт для угоди про взаємодію для всіх інших точок, як і для Isaccea. Наразі ми не отримали ніяких коментарів до тексту, який ми надіслали!
Ми вважаємо, що з розвитком українського ринку є підстави для транзиту через Україну. Це б зробило б ринок кращим з точки зору споживача, щоб отримати кращі ціни на газ.
Що стосується нещодавно завершеного технічного обслуговування Будінце: то як ви можете підтверити європейським замовникам, що майбутні покупки на Центральних ринках, призначені для експорту в Україну, знову не застрягнуть?
Газопровід «Вельке Капушани» все ще має вільну потужність, тому б було не коректно казати, що технічне обслуговування на Будінце якимось чином обмежувало імпорт в Україну. Якщо замовникам все ж потрібно імпортувати газ в Україну, вони можуть купити потужності на Вельке Капушани.
На жаль, EU Stream не пропонує потужності на Вельке Капушани на жовтень. Ми кілька разів надсилали їм і словацькому регулятору офіційний запит: чому не доступні потужності Вельке Капушани, розуміючи, що нам треба запустити аукціон відповідно до мережевого коду механізму розподілу потужностей (CAM NC). Замовники вагаються купувати потужності на нашій стороні, якщо не знають, чи можуть придбати потужності на словацькій стороні.
Ось чому необхідно узгодження процедур по обидва боки кордону на основі стандартних мережевих кодів і CAM NC. Такий підхід забезпечить чітке розуміння і дуже прозорі правила розподілу з обох сторін.
Який прогрес був досягнутий в узгодженні цих процедур?
Я не очікував такої ситуації. Навіть, коли у нас були дискусії з Єврокомісією, я казав, що ми змогли домовитися про європейські правила на кордоні між Росією і Україною, але ми не можемо домовитися про них на кордоні зі Словаччиною!
У нормативних актах є лазівки, які говорять про те, що це є добровільним для держави-учасника. Але ми в Україні витратили величезну кількість часу і ресурсів, щоб імплементувати європейські норми, мережеві коди, Третій енергетичний пакет, анбандлінг, і задіяли тисячі людей всередині компанії, щоб відповідати цим вимогам. Ми працювали над цим майже три роки.
І тоді, нарешті, ми усвідомлюємо, що цього недостатньо, і що Європа не готова впроваджувати європейські мережеві кодекси на кордоні з Україною! Я особисто був дуже засмучений цією ситуацією.
Ми в діалозі з ACER та Європейською Комісією. Ми також провели дзвінок зі словацьким регулятором, і я сподіваюся, що це питання буде вирішене, бо від цього виграють обидві сторони.
Я вважаю, що ми з словацьким оператором ГТС, наш маршрут між Україною, Словаччиною і Баумгартеном, створює значні можливості для бізнесу. Це факт, що ми можемо доставити газ в наші сховища, і ми можемо зробити багато можливостей для бізнесу там. Я також вірю, що ми знайдемо рішення і продовжуватимемо разом розвивати можливості для бізнесу.
Чи є можливості, щоб спробувати переконати Словаччину змінити свою думку, або навіть переконати Єврокомісію, щоб змінити регламент?
В процесі беруть участь кілька європейських органів, в тому числі Директорат з енергетики, ACER і ENTSOG. Ми знаходимося в діалозі, але, як ви знаєте, процес ускладнений COVID-19, а також періодами розподілу потужності. Але я очікую, що швидкість переговорів скоро збільшиться.
Метою Енергетичного Співтовариства є створення європейського, єдиного енергетичного ринку, заснованого на європейських мережевих кодах. Тому в Енергетичному Співтоваристві нам необхідно вирішити всі проблеми або непорозуміння між операторами. В цілому ми повинні знайти рішення, впроваджуючи нові правила на кордоні між Україною і Словаччиною.