Товариство з обмеженою відповідальністю
"Оператор ГТС України"
УКР
Dumka Experta UA (20220610)
Безпека постачання газу: що змінилося і як її посилити

Оператор ГТС України продовжує проєкт «Думка експерта», що покликаний всебічно розкрити актуальні питання газового ринку. Ми опитуємо українських та закордонних фахівців про поточну ситуацію та перспективи України і Європи, з огляду на повне переформатування мапи газових постачань у зв`язку з агресією рф проти України. Цей випуск присвячений проблемі безпеки постачання газу до ЄС.

Ми попросили експертів поміркувати, які термінові кроки допоможуть посилити безпеку постачання газу до та забезпечити необхідні обсяги «блакитного палива». Експерти також розказали, які є ризики та «вузькі місця» європейської газової інфраструктури та як це можна вирішити найближчим часом.

Предраг Груїчіч, керівник відділу з питань газу Секретаріату Енергетичного Співтовариства вважає, що саме підготовка газової інфраструктури є надважливим кроком для забезпечення енергетичної безпеки Європи. І у політиків вже є розуміння, що більше не можна дбати про безпеку лише однієї країни, сьогодні йдеться про безпеку всього європейського регіону.

«Я високо ціную роботу багатьох установ, зокрема ENTSOG, які надають реалістичні оцінки ризиків щодо готовності газової інфраструктури дотримуватись змінених потоків газу та потенційних перебоїв у постачанні з різних джерел. Підготувати створену десятки років тому європейську мережу до певного режиму транспортування газу, або десь його змінити кардинально, дуже важко. Проблемні «вузькі місця», особливо в Центральній та Південно-Східній Європі, існують, але їх можна усунути, якщо підійти до питання скоординовано та прозоро. Проєкти, розпочаті декілька років тому зараз швидко фіналізуються. Декілька нових мають бути готові за вражаюче короткий час», – зазначає Предраг Груїчіч.

На думку Сергія Макогона, генерального директора Оператора ГТС України, щоб розширити можливості країн ЄС та посилити безпеку постачання необхідно зробити декілька кроків:

  • ухвалити остаточні інвестиційні рішення у 2022 році щодо критичних заходів для усунення «вузьких місць» європейських потоків газу, включно з інтерконектором Франція-Іспанія та маршрутами до Німеччини;
  • розширити існуючі потоки трубопроводів до Європи, включаючи Норвегію, Алжир, Лівію, Азербайджан та ширший Каспійський регіон;
  • встановити плавучі установки для зберігання та регазифікації, щоб забезпечити додаткове постачання СПГ;
  • ввести обмеження на російський СПГ.

«Але найпершим кроком має бути обмеження використання газопроводу «Північний потік-1». – переконаний Сергій Макогон. – Робота цього обхідного газогону не лише загрожує мілітарній та енергетичній безпеці України, а й тримає у непевності щодо постачань Європу. Адже «Газпром» вже неодноразово порушував власні зобов`язання і шантажував ЄС. Вже зараз рф значно знизила використання української ГТС. Фізичний транзит складає лише 40 млн на добу з 109 заброньованих (36%). Газпром порушує власне забов’язання постачати до ЄС 40 млрд куб м газу на рік через Україну. За півроку транзит не перевищить 13-14 млрд кубю м, що означає недопостачання до ЄС 6-7 млрд куб. м у першому півріччі».

Водночас, посилення безпеки поставок газу сьогодні ускладнюється трьома дилемами, які стоять зараз перед галуззю, – зазначає Аура Сабадус, старший журналіст міжнародної агенції з енергетики та нафтохімічної промисловості ICIS. По-перше, це обмеження щодо підписання довгострокових контрактів з альтернативними виробниками стикаються з цілями ЄС по «зеленому переходу». По-друге, ЄС намагається регулювати ціни, щоб захистити споживачів від великих витрат на енергію, повністю усвідомлюючи, що лише вільні функціональні ринки можуть посилати правильні цінові сигнали, щоб залучити більше поставок. По-третє, етика розриву зв’язків з росією у відповідь на війну в Україні стикається з прагматизмом їх збереження заради низьких цін.

Втім, існують рішення, здатні вирівняти ситуацію на газовому ринку.

«Зменшення попиту та ефективне використання ресурсів, ймовірно, є найефективнішим способом посилення безпеки постачання та зниження витрат практично без ризику, – каже Аура Сабадус. – Далі це заміна палива. Відстрочення очікуваної відмови від ядерної і навіть вугільної енергії та прискорення інвестицій у невеликі модульні ядерні реактори, вітрову та сонячну генерацію, чи відновлювані гази. Україна також може зробити свій внесок у цю мету, розпочавши комерційний експорт електроенергії – це може заощадити ЄС до 5 млрд куб. м російського газу, який використовується для виробництва електроенергії. А тим, кого не переконала ідея видобутку сланцевого газу, варто ще раз подумати. Деякі країни, наприклад Румунія, заборонили його під тиском сильних лобі, які, як повідомляється, пов’язані з росією. Настав час переглянути цей варіант, а також прискорити звичайну розвідку та видобуток внутрішніх запасів газу в Європі.

Нарешті, використання альтернативних джерел постачання. Для цього державні та приватні зацікавлені сторони повинні усунути ряд перешкод. Також національним операторам транспортування газу та іншим відповідальним стейкхолдерам доведеться переглянути деякі правила, які призвели до появи «вузьких місць» в інфраструктурі. Усунення подібних бар`єрів не потребуватиме багато часу і додаткових коштів, лише доброї волі та прозорості».

Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова нагадує, що Єврокомісія ухвалила План RePowerEU, що передбачає повне позбавлення ЄС від російського газу. Провідну роль у заміщенні 155 млрд. куб. м  російського газу відіграватиме динамічний розвиток відновлюваних джерел енергії,  виробництво водню, інвестиції у енергозбереження та енергоефективність, – вважає експерт.

Він підтримує думку Аури Сабадус стосовно необхідності перегляду планів ЄС щодо виведення із експлуатації вугільної генерації та атомних блоків. Також на його думку слід збільшити інвестиції у газовидобуток в Північному морі.

«За рахунок вказаного внутрішнього потенціалу ЄС здатен замістити до 2027р. майже  80 млрд. куб. м російського газу. Ще 75 млрд. куб. м можуть бути заміщені за допомогою диверсифікації поставок із США, Катару, Азербайджану та Північної Африки. Для створення можливостей із приймання зрідженого природного газу ФРН планує збудувати чотири LNG термінали загальною потужністю  58 млрд. куб. м/рік, що відповідає рівню споживання Німеччини в останні роки. Газопроводи OPAL і EUGAL доцільно використовувати для постачання газу із LNG терміналів до ключового центральноєвропейського хабу в Баумгартені. Також важливими проєктом із диверсифікації є спорудження інтерконектора протяжністю 700 км  між Іспанією та Італією, що має кошторис 2,5-3 млрд. дол. США», – каже Володимир Омельченко.

Європейські норми з пакету REPowerEU щодо припинення залежності від російського газу до 2027 року є корисними, але має бути план повної відмови на випадок, якщо росія ще більше посилить енергетичну кризу до наступного опалювального сезону, – зауважує Войцех Якобик, експерт з енергетики, головний редактор BiznesAlert.pl.

«Європі необхідно максимально збільшити потужності імпорту СПГ у короткостроковій перспективі. Ось де FSRU (плавуча установка для зберігання та регазифікації, – ред.) є корисними, оскільки від них можна відмовитися, коли вони стануть не потрібні. Також необхідно розвивати транзитні можливості для реекспорту природного газу за межі росії до країн, які не мають доступу до альтернативних джерел. Також має бути план стабільних поставок газу в Україну на випадок повного припинення транзиту російського газу, з одного боку, а з іншого – заходи, спрямовані на зменшення таких ризиків, як-от санкції щодо «Північного потоку-1», які роблять росію більш залежною від українського маршруту», – переконаний експерт.

Войцех Якобик застерігає, що Європа повинна бути готова до повного припинення споживання російського палива. Тому що вимоги путіна платити за газ в рублях не є гарантією стабільних поставок: «Настрій кремля може змінитися в будь-який момент, особливо коли «спецоперація» — фактично російська загарбницька війна в Україні — йде не за планом».