Провідне брюссельське видання Euractiv опублікувало статтю Генерального директора ТОВ «Оператор ГТС України» Сергія Макогона про небезпеку введення в експлуатацію газопроводу «Північний потік-2». До вашої уваги переклад публікації.
Після нещодавніх виборів Німеччина має можливість переглянути свій політичний порядок денний. Водночас, Європа стикається з проблемами в галузі безпеки, що провокує Росія, та енергетичною кризою, яка загрожує відновленню економіки після COVID-19. Крім того, планета зіткнулась з надзвичайною кліматичною ситуацією, яка постійно загострюється, тому такі країни як Німеччина та країни-члени ЄС планують подвоїти зусилля в процесі декарбонізації. Яким би малоймовірним це не здавалося, але «світлофорна коаліція» може одним рухом вирішити питання трьох векторів політики, переглянувши позицію попереднього уряду щодо непотрібного та небезпечного російського газового проєкту – «Північний потік-2».
Другий газопровід, що проходить дном Балтійського моря, не має жодного комерційного сенсу. Потужна транзитна система, яка вже існує для експорту російського газу до Європи, зараз не працює на повну потужність. Якщо Німеччина подвоїть імпорт російського газу в наступному році, існуюча система легко впорається з цим, в неї залишаться вільні потужності. Фактично Німеччина може потроїти свій імпорт російського газу, а потреба в «Північному потоці-2» все одно не виникне.
У відповідь на ці факти консорціум «Північний потік-2» та його прихильники зазвичай посилаються на нібито несправну інфраструктуру Оператора української газотранспортної системи (ОГТСУ). Це безпідставне твердження.
Газотранспортна система України повністю справна та довела свою надійність за 30 років безперебійного транзиту. Якщо в минулому постачання газу до Європи і припинялося, то це відбувалося через навмисно прийняте Росією рішення про припинення поставок, а не через технічні проблеми в українській газотранспортній системі. Стійкість нашої інфраструктури забезпечується за рахунок великого резервного потенціалу, що дозволяє легко перенаправляти потоки з одного маршруту на інший та зберігати безперервність транзиту. Така гнучкість буде недоступна для менш стабільної, за своєю природою, підводної інфраструктури.
Більше того, якість російської трубопровідної мережі викликає багато питань. Окрім щорічних зупинок на технічне обслуговування «Північного потоку-1» та «Турецького потоку», російська газотранспортна система зазнала численних позапланових зупинок і збоїв. Коли потік російського газу з «Турецького потоку» до Румунії, Сербії та Угорщини був зупинений через розрив газопроводу в Болгарії, Україна прийшла на допомогу та забезпечила постачання газу до Угорщини для покриття раптового дефіциту зі своїх сховищ, так само, як до цього ОГТСУ допоміг Молдові.
Коли необґрунтовані російські претензії щодо надійності ОГТСУ відхиляються, прихильники «Північного потоку-2» змінюють тематику розмови та вказують на нібито високі тарифи України за транзит. Цей аргумент також позбавлений підстав.
Діяльність із транспортування газу не є ані благодійністю, ані вимаганням. Це високорегульований сектор, і ОГТСУ здійснює свою діяльність за тими самими правилами ЄС, як і німецька RWE. Обидві компанії надають послуги, за які вони стягують плату за регульованим тарифом. Той факт, що Росія залежить від України в питанні транзиту, не означає, що ми використовуємо своє становище та стягуємо непомірну плату. Насправді тарифи ОГТСУ на транзит знаходяться в нижньому квартилі, порівняно з аналогічними компаніями ЄС.
Нещодавно «Північний потік-2» встановив ще одну димову завісу, стверджуючи про менший вплив на навколишнє середовище. Цей аргумент вводить в оману: «Північний потік-2» – це не окремий проєкт: він є частиною газотранспортної мережі, експлуатацію якої здійснює компанія, що неодноразово демонструвала кричущу зневагу до навколишнього середовища.
«Кількість метанових шлейфів, що викидаються внаслідок процесів старіння російської газової інфраструктури , зросла щонайменше на 40% минулого року, хоча експорт природного газу до Європи скоротився приблизно на 14%», – повідомляє Washington Post. За даними Міжнародного енергетичного агентства, витоки метану в Росії у 2020 році, які безпосередньо пов’язані з транзитом газу, втричі більше, ніж показники всього ЄС, і в 21 раз більше, ніж в Україні.
Зважаючи на такі жахливі результати, стейкхолдери вказують на безвідповідальну поведінку «Газпрому». Німецька неурядова організація Environmental Action Germany (DUH) вже подала до суду на «Північний потік-2» через проблеми з витоком. Існують технології, що дозволяють мінімізувати викиди метану. Проте замість того, щоб латати свої діряві трубопроводи, «Газпром» виділив мільярди на дублюючий трубопровід, який ще на 50 років прив’яже Німеччину та Європу до використання викопного палива.
При уважному аналізі всі аргументи на користь «Північного потоку-2» розсипаються на порох. Мета «Газпрому» встановити повний контроль над постачанням газу до Європи цілком досяжна, тому що цей геополітично заряджений трубопровід зруйнує існуючу транзитну екосистему. Без значних обсягів газу, подібних до тих, що зазначені в існуючому контракті, ОГТСУ буде змушений зосередитися на потребах внутрішнього ринку та відповідним чином оптимізувати (зменшити) свою систему. Таким чином, ефективна, диверсифікована та надійна газотранспортна система Схід-Захід буде замінена на крихку та нестійку систему, що контролюється однією державною компанією, яка вже застосовувала енергоресурси в якості зброї.
Цього року Німеччина та Європа пережили безпрецедентну газову кризу, яка, за даними Міжнародного енергетичного агентства, була «зрежисована Росією». І це лише приклад того, що чекає на Європу, якщо «Північний потік-2» буде запущено.
«Газпром», контрольована Кремлем компанія, домінуватиме та управлятиме всім ланцюжком створення вартості – від видобутку до кінцевого споживача. Якщо новий балтійський газопровід колись запрацює на повну потужність, і міжнародний транзит газу через Україну припиниться, «Газпром» зможе диктувати обсяги поставок, маршрути та ціни.
Після десятиліття інтенсивного лобіювання з боку Росії, можливо, складно визнати фундаментальну істину: Німеччині та всім в Європі буде краще без «Північного потоку-2», ніж з ним. Процедура сертифікації не є завершеним фактом.
Якщо юридичних вимог буде дотримано, газопровід не буде сертифіковано. Настав час визнати, що обставини, за яких десять років тому було задумано «Північний потік-2» змінилися. «Світлофорна коаліція» має зробити вибір. Відмовившись від цього небезпечного газопроводу, вона може підтримати надійну екосистему транспортування газу, яка вже покриває енергетичні потреби Німеччини, і тим самим здобути значну перемогу для клімату, верховенства закону та регіональної безпеки.