На тлі публічних баталій довкола російського проєкту «Північний потік-2» видання «Енергобізнес» докладно розпитало генерального директора Оператора ГТС України Сергія Макогона про те, як працюватиме газотранспортна система України у разі введення в експлуатацію цього трубопроводу та які перспективи вітчизняної ГТС.

– Президент США Джо Байден 21 травня фактично відповів на «неправильний сигнал», який його просили не подавати РФ політичні та громадські діячі, які приєдналися 20 травня до заклику України. Прикладне питання – чи готова ГТС України до «нульового» варіанту російського транзиту?

– Не треба вже скидати з рахунків зусилля України і її геополітичних союзників, що спрямовані на переконання перш за все ЄС в згубності наслідків введення в експлуатацію «Північного потоку-2» (ПП-2). Це не питання однієї компанії, її менеджерів або одного політика, це питання енергетичної безпеки України і навіть усього регіону.

Факт – це те, що на сьогодні проект ПП-2 недобудований і не запущений у строк, який планувався спочатку його авторами. Ще факт – добудовані інші проекти і введені в експлуатацію («Північний потік-1», «Турецький потік»). Ще не факт – як саме буде надходити газ в ЄС і скільки його буде споживатися в найближчі роки. Був введений ряд санкцій, які гальмували проект ПП-2. Його імідж негативний всюди, крім Німеччини (і Австрії. – Ред.). І навіть в Німеччині імідж цього проекту – так собі. Разом з тим, у ЄС немає претензій до нас. Так, вони ухиляються від наших обурених аргументів, але мені не соромно розповідати їм про нашу роботу.

Моя робота як керівника ОГТСУ – гарантувати надійність поставок газу українським споживачам за будь-якого сценарію розвитку подій. Питанням підготовки до роботи за відсутності транзиту ми займаємося ще з часів, коли оператором ГТС був «Укртрансгаз». До того ж наша система вже фізично працювала в реверсному режимі в 2009 р, а також в січні 2020 р. Тому це не тільки теорія, а й практика.

Дійсно, наша ГТС не проектувалася для роботи в такому режимі, але ми працюємо і впроваджуємо всі необхідні інженерні рішення, щоб гарантувати безперебійне постачання газу всім споживачам України, незалежно від наявності транзиту. Проте я не можу описувати деталі публічно.

– У чому полягає детальний план роботи ГТС без колись «великого» транзиту?

– Наведу аналогію: була велика автомагістраль, якою щодня їздили тисячі автомобілів, але з якихось причин кількість автомобілів значно скоротилася. Чи означає це, що по магістралі можна їздити? Ні, не означає. Магістраль продовжить працювати, але вартість підтримки такої магістралі на одиницю транспорту збільшиться. Що зробити, щоб ця вартість не збільшилася? Потрібно знизити витрати на підтримку, а цього можна досягти, скажімо, за рахунок закриття надлишкових смуг руху на цій магістралі. Навіщо постійно ремонтувати вісім смуг руху, якщо для оновленої кількості транспорту досить двох? Тому логічно закрити шість надлишкових смуг руху, але при цьому рух по двом залишиться і буде безпечним.

Аналогічно й з ГТС. Ми маємо вирішити дві проблеми: гарантувати безперебійне транспортування газу нашим споживачам, а також знизити загальні витрати на підтримку ГТС з метою недопущення значного зростання вартості транспортування газу для українського споживача, або знайти нові способи використання ГТС для нових клієнтів, видів газів або виробничих цілей. А цього можна досягти виключно за рахунок оптимізації надлишкової інфраструктури, а також за рахунок пошуку нових видів заробітку для Оператора ГТС.

Нагадаю, що українська ГТС свого часу була єдиним маршрутом постачання газу з СРСР, а потім з РФ до Європи. Транзитна потужність ГТС становить 146 млрд куб. м в рік. Але в 90-х «Газпром» почав реалізовувати плани з будівництва обхідних газопроводів. Спочатку був газопровід «Ямал» через Польщу та Білорусь, потім «Північний потік-1» через Балтійське море, потім Турецькі потоки, зараз закінчується будівництво «Північного потоку-2». Відповідно падав і обсяг транзиту нашою ГТС. У минулому році він склав лише 56 млрд куб. м, а в цьому році, згідно з контрактом, очікується на рівні 40 млрд куб. м.

Тому у нас в ГТС є надлишкові потужності, які немає економічного сенсу далі підтримувати, якщо вони не будуть використовуватися. Ми зробили дуже глибокий сценарний і гідравлічний аналіз і визначили ті об’єкти, які нам будуть потрібні для роботи, і ті, які можна вивести з експлуатації (законсервувати/ліквідувати/перепрофілювати). Наш аналіз був перевірений ще раз авторитетної європейської інжинірингової компанією і зараз ми вже готуємо ТЕО для об’єктів, які підлягають виведенню з експлуатації. Результати цих ТЕО представимо уряду, так як тільки за ним остаточне рішення, тому що ГТС – це державна власність. Багато інформації про це міститься в публічно доступному десятирічному плані розвитку ГТС.

– У чому його основні моменти, які необхідно знати і розуміти нам усім? Ви ж не будете кричати: «Караул! Все пропало!»

– Основний момент в тому, що у нас є чітке розуміння, як ми будемо розвивати інфраструктуру ГТС у найближчі 10 років і скільки потрібно для цього коштів. Більшість об’єктів ГТС були побудовані в 70-80 рр минулого століття. Надлишкову інфраструктуру ми плануємо виводити з експлуатації, а необхідну будемо модернізувати, щоб гарантувати безпечну й надійну роботу ГТС на найближчі десятиліття.

І робота з модернізації ведеться активними темпами. Нещодавно з колегами відвідали компресорну станцію Бар, реконструкція якої вийшла на фінішну пряму – плануємо запустити до жовтня. Це перша з 10 ключових компресорних станцій, які ми плануємо модернізувати в наступні п’ять років. Ці станції будуть використовуватися і в разі відсутності транзиту після 2024 р. Повністю «з нуля» побудовані два нових автоматизованих (за останнім словом техніки) газоперекачувальних агрегати. Це обладнання, яке відповідає всім європейським стандартам – комп’ютеризоване, екологічне, ефективне. Крім того, починаються будівельні роботи на КС «Яготин». Їх сподіваємося закінчити у 2022 г. Крім того, завершуємо розробку проектів на восьми інших станціях, які плануємо модернізувати до початку 2025 року – терміну закінчення транзитного контракту.

Своєчасне проведення модернізації ГТС гарантує надійне та безперебійне транспортування газу українським споживачам в наступні 20-30 років. Крім того, ми готуємося і до нового майбутнього ГТС в «зеленому» декарбонізованому світі, де ГТС буде транспортувати суміші водню, біометан і синтетичний метан. Майбутнє починається сьогодні! Українська ГТС була і залишається найпотужнішим і надійним транзитером для Європи.

– У чому полягає «оптимізація» роботи ГТС?

– Це закриття зайвих об’єктів ГТС, підвищення ефективності роботи і скорочення витрат.

– Проведена інвентаризація інфраструктури, визначено, яке обладнання ГТС ще може стати в нагоді, а яке однозначно підлягає утилізації?

– Утилізація – у цьому випадку «неправильне» слово. Ми говоримо: виведення з експлуатації. Це може бути і ліквідація, і консервація, і перепрофілювання, скажімо, під газові електростанції. На рівні фахівців проведено аналіз та визначено об’єкти, зараз ведеться регуляторна робота з оформлення юридичних дозволів власника ГТС.

– Чи розглядається використання газоперекачувальних агрегатів (ГПА) на КС для виробництва електроенергії в періоди пікового попиту?

– Ми активно співпрацюємо з НЕК «Укренерго», щоб зрозуміти, де ОЕС може прийняти додаткову електричну енергію. У нас є 34 майданчики компресорних станцій, які потенційно можна розглядати для переобладнання під газові електростанції.

– Про який потенційний обсяг виробництва електроенергії йдеться?

– Все залежить від обладнання, яке буде використовуватися.

– Електроенергію будете виробляти з газу? А як же директива 2003/87/ЄС Європарламенту та Ради ЄС – Green Deal?

– Оператору ГТС заборонено законом займатися продажем електричної енергії. Однак ОГТСУ і менеджмент, як раціональний управитель цих об’єктів, зобов’язані подумати про можливу диверсифікацію використання об’єктів системи. Може бути партнерство із зацікавленими компаніями.

Найголовніше – ми не хочемо, щоб державне майно було просто ліквідовано. Ми хочемо, щоб воно продовжувало приносити користь країні. Зараз важливо знайти робочу бізнес-модель для газових електростанцій, щоб це був прибутковий бізнес. Особисто я вірю в газову генерацію, як доступну генерацію, яка може використовуватися для балансування «зеленої» генерації. Вся Європа пройшла шлях закриття вугільної генерації, зокрема на користь більш чистої газової. Але це державне рішення, яке має ухвалюватися комплексно в рамках курсу на декарбонізацію економіки. Наприклад, Польща в найближчі роки планує збільшити споживання газу на 50% саме в рамках програми закриття вугільної генерації.

– 13 травня Ви заявили: «Моя ключова задача – це підготовка ГТС до всіх можливих сучасних викликів і сценаріїв і забезпечення її надійної роботи. Тому в компанії почалася масштабна програма модернізації. Запланований обсяг інвестицій тільки на цей рік – 10 млрд грн». У I кв. 2021 року в модернізацію ГТС вже інвестовано 2 млрд грн. Навіщо такий «рекорд»?

– Оператор ГТС – державна природна монополія, однією з цілей якої є інфраструктурний сервіс ринку газу країни і транспортування газу через Україну для споживачів інших країн. Ми знаходимося під жорстким контролем Регулятора – НКРЕКП і Міністерства фінансів як власника.

Наш тариф – цільовий, тобто в ньому чітко визначені обсяги коштів, які ми повинні використовувати на операційні витрати – що витрачати на ремонти, діагностику, заробітну плату і т.д. Обсяг капітальних інвестицій теж встановлюється і контролюється НКРЕКП. Ми можемо інвестувати в капітальне будівництво лише стільки, скільки нам дозволив Регулятор, а Регулятор дуже детально вивчає і перевіряє кожен рядок нашої інвестиційної програми. Тому вираз «освоїти інвестиції» у цій ситуації взагалі неприйнятний. Виконання плану ремонтів або об’єктів капітального будівництва/модернізації в повному обсязі передбачає певні закупівлі послуг та обладнання, про які ми звітуємо. Ці дії мають прямий вплив на наш тариф у майбутньому. І 10 млрд грн – це сумарний обсяг фінансування, який передбачений в нашому фінансовому плані на 2021 року на ремонти, діагностику та капітальне будівництво. Звертаю увагу – ми інвестуємо в модернізацію тільки тих об’єктів, які будуть використовуватися і в разі відсутності транзиту, інші поки підтримуємо в робочому стані.

Рекорд – тому що колишній оператор (АТ “Укртрансгаз”. – Ред.) через ряд незалежних від нього причин не міг в повному обсязі виконувати заплановані роботи. Переважно це було викликано колосальною заборгованістю учасників ринку газу (облгазів і ТКЕ). Зараз же ми змушені наздоганяти згаяне.

– Чи достатньо коштів у ОГТСУ для модернізації, чи не вимагатиме продовження цієї програми збільшення тарифів на вхід/вихід в ГТС і на транспортування газу по Україні?

– На цей момент у нас достатньо коштів у тарифі на всю підготовку та капітальні інвестиції. Головне, щоб облгази платили за рахунками. Їх борг вже становить 10 млрд грн. І це найбільший ризик для нас, який може завадити реалізувати намічені плани. Фактично зараз у нас ці приватні компанії вимивають ліквідність, яку ми повинні були направити на інвестиції або дивіденди в бюджет.

– Іншого способу, крім введення спецрахунків, передбаченого законопроектом №3800, не бачите?

– Ні. Вони зобов’язані розраховуватися! Нагадаю, в тарифі кожного облгазу на розподіл газу, який оплачує споживач газу в Україні, близько 50% коштів передбачено саме на розрахунки за газ. І населення 100% оплачує послуги облгазу, а це приблизно 1 млрд грн в місяць! Питання: куди далі облгази витрачають ці кошти, якщо Оператор ГТС їх не отримує? Це не їх гроші, це гроші населення, які облгази повинні використовувати за цільовим призначенням – для розрахунків з Оператором ГТС. Вони по суті відбирають гроші, які ми повинні інвестувати в ГТС. Час припинити цю практику.

– Але ви ж ведете судово-позовну роботу для цього.

– Ведемо, але суди – це на роки, ви ж знаєте нашу судову систему. Це ж не нова проблема. У попереднього оператора з 2015 по 2019 рр. залишилося боргів на десятки мільярдів гривень, і вони до сих пір їх ще не зібрали через суди. Ми ж повинні поміняти підхід до вирішення цієї проблеми, якщо бачимо, що колишній підхід не працює, вірно? І розподільчі рахунки – це правильне рішення, яке вже показало свою ефективність на інших енергетичних ринках.

– Затяжні процеси – особливість не тільки наших недореформованих судів. Але і проти ОГТСУ є позови, і не на вашу користь.

– Якщо Ви про позитивні небаланси січня 2020 року, то Верховний Суд вже в двох позовах проти ОГТСУ прийняв наші аргументи і відправив їх на повторний розгляд. Тож, тут ми продовжуємо боротьбу.

– Це ще не означає, що при новому розгляді суди будуть на вашому боці. Ви впевнені у своїй юридичній позиції?

– Ми вважаємо, що суди першої інстанції в повному обсязі розібралися у специфіці регулювання і розрахунків небалансів і визначення цін на них. Аргументація рішення ВСУ мала б допомогти. Це дійсно складне поле для суддів.

– Парламент на вашому боці по законопроекту №3800?

– Законопроект №3800 пройшов слухання в Комітеті ВРУ з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. До речі, з досить великою підтримкою. Чекаємо на винесення в зал. Там подивимося. Ми відкрито зустрічаємося з народними депутатами і пояснюємо проблему і наші пропозиції щодо її вирішення. Багато з них пройшли кардинальну еволюцію розуміння питання.

– Чинний контракт з «Газпромом» приносить ОГТСУ $1,5 млрд на рік. На чому буде заробляти Оператор ГТС після 2024 року?

– По-перше, ми ще поборемося за транзит після 2024 р. По-друге, ГТС буде продовжувати працювати і транспортувати газ споживачам України і без транзиту. У нас внутрішнє споживання – 30 млрд куб. м в рік: 20 млрд видобуваємо самі і 10 млрд – імпортуємо. Ми продовжимо виконувати цю роботу.

Також ми активно розвиваємо нові послуги для іноземних клієнтів. У минулому році ми задіяли послугу short-haul, завдяки якій трейдери на зберігання в українських ПСГ закачали 10 млрд куб. м газу. Ми заробили на транспортуванні цього обсягу. Всі мої колеги з ЄС зараз теж шукають нові ніші. Є ідеї щодо транспортування водневих сумішей, біометану, синтетичного метану і т.д.

– «Газпром», за вашими ж словами, скоротив експорт в ЄС і пропонує якусь угоду європейцям: не будете протистояти «Північному потоку-2» – отримаєте газ і для формування запасів в ПСГ, і в період підвищеного попиту. Що можуть цьому протиставити в економічному сенсі ОГТС і Україна?

– Ми вже все зробили. Ми повністю впровадили європейське енергетичне законодавство, відокремили Оператора ГТС і т.д. Зараз будь-яка компанія може прийти і забронювати транзитні потужності через Україну на прозорому аукціоні.

Проблема в тому, що з боку РФ весь перетин труби контролює «Газпром» і тільки він вирішує, скільки бронювати. Тому зараз Європа має дати оцінку такій поведінці «Газпрому». Я особисто тут бачу ознаки зловживання монопольним становищем, на які має звернути увагу європейське антимонопольне відомство.

– Що ви робите для залучення інших контрагентів, крім «Газпрому»? Хто це може бути і за яких умов?

– У нас вже більше 800 клієнтів. Якщо ви говорите про кордон з РФ, то там у «Газпрому» державна монополія на експорт газу через газопроводи. Ми доносимо європейцям, що для енергетичної безпеки ЄС потрібно боротися за скасування цієї монополії «Газпрому» і за допуск інших постачальників, зокрема й середньоазіатських, до газопровідної системи РФ і України.

– Що зроблено для роботи газотранспортного коридору «Північ-Південь» і чи буде практично задіяна в цьому українська ГТС?

– Українська ГТС повністю готова до роботи в рамках цієї ініціативи. У нас два трубопроводи на Польщу і потужні газопроводи на південь Європи. На жаль, з польської сторони ще не завершені роботи, і вони не можуть фізично подати газ від СПГ-терміналу до українсько-польського кордону. Ми ведемо активні переговори.

– Можлива і чи є актуальною поставка газу в Україну з/через Туреччину магістралями трансбалканського напрямку? За яких умов?

– Все можливо і вже протестували. Поки немає зацікавленості трейдерів.

– Ви розраховуєте на укладання нового транзитного контракту з «Газпромом» після 2024 року? На який обсяг і яких умовах?

– Мінський меморандум між делегаціями РФ і України передбачає можливість продовження контракту на 10 років на аналогічних чинним умовах.

За матеріалами інтерв’ю Алли Єрьоменко для «Енергобізнесу»