Маючи доступ до Трансбалканського газопроводу, Україна і Польща можуть створити потужний газовий коридор по маршруту північ-південь, який забезпечить енергетичну безпеку усієї південно-східної Європи, тобто східного флангу НАТО, – зазначив генеральний директор ТОВ “Оператор ГТС України” Сергій Макогон в інтерв`ю польському інтернет-виданню Biznes Alert.
Які докази «неекономічного» використання “Північного потоку-1” і “Північного потоку-2” таким чином, що це суперечить економічній логіці? Чи є цифри, які показують, що “Газпром” обходить Україну тільки з політичних причин?
За оцінками “Газпрому”, щорічні продажі газу в Європу складають більше 200 млрд. куб. м в рік. Фактичний експорт до ЄС у 2020 році склав менше 150 млрд. куб. м. Експорт в Європу, включаючи Туреччину і Великобританію, склав 175 млрд куб. м. Існуючі транзитні потужності з Росії в Європу становлять понад 270 млрд куб. м, включаючи українську газотранспортну систему, газопровід Ямал-Європа, Північний потік-1 і Турецький потік, або 286 млрд куб. м разом з Блакитним потоком. Ви бачите, що немає необхідності будувати додаткову газотранспортну інфраструктуру для поставок таких обсягів газу”:
Іншими словами, найближчими роками в системі постачань зі сходу на захід буде майже 100 млрд. куб. м в рік вільних потужностей. Якщо Північний потік-2 почне функціонувати, вільні потужності сягнуть приблизно 150 млрд. куб. м в рік. Це доводить, що немає ані комерційного, ані технічного обґрунтування для обходу існуючих трубопроводів.
Той дефіцит газу, який спостерігається на ринку, ясно показує, що додаткові маршрути не гарантують додаткових постачань в Європу. За 12 місяців ціни на газ подвоїлися, а потім знову подвоїлися. Тим часом Росія зупиняє збільшення експорту і відмовляється бронювати потужності, які ми пропонували на кожному щомісячному аукціоні. Газпром скоротив поставки в Європу на 20%, в порівнянні з рівнем до пандемії, і спустошує газові сховища в сезон, коли вони повинні поповнюватися для виконання контрактних зобов’язань.Олена Бурмістрова, генеральний директор ТОВ “Газпром експорт”, декілька тижнів тому висловила припущення, що “Газпром” “зможе задовольнити додатковий попит із запуском Північного потоку-2”.
Зловживання домінуючим положенням на ринку означає дії, що шкодять конкуренції а, отже, і кінцевим споживачам. Bloomberg назвав ситуацію, що склалася, енергетичним шоком і попередив про далекосяжні наслідки зростання цін для постпандемічного відновлення економіки Європи. Враховуючи той факт, що Європейський Союз залежить від постачань газу з Росії приблизно на 40%, а на долю іншого постачальника, Норвегії, припадає лише 16% постачань, виникає питання, що думають про останні дії “Газпрому” інститути, які стоять на варті захисту конкуренції в Європі?
Оскільки будівництво “Північного потоку-2” наближається до завершення, у Європи все ще є можливість захистити свій ринок, свої норми і принципи. Німеччина та Європейський Союз повинні наполягати на повній реалізації правил Третього енергетичного пакету для будь-яких нових газопроводів. Знакове рішення Суду Європейського Союзу по газопроводу OPAL є потужним прецедентом. Багато експертів називають нинішнє стримування постачань на газовий ринок формою шантажу з боку російського “Газпрому”, і ми знаємо, що поступка такому тиску ніколи не сприяла вирішенню проблеми, а тільки посилювала її.
Я вважаю, що Європі слід задуматися про диверсифікацію постачань. Інші маршрути пропонують той самих газ, з тих самих родовищ, тим самим споживачам, і в нинішніх умовах, мабуть, значно послаблюють надійність постачань. Щоб негайно зменшити ціновий тиск, Європейський союз повинен вимагати від “Газпрому” відмовитися від експортної монополії і наполягти на перенесенні пунктів передачі газу на російсько-український кордон, що дозволить західним трейдерам резервувати транзитні потужності беспосередньо через Україну.
Як ви оцінюєте угоду між США і Німеччиною по “Північному потоку-2”, що містить у собі положення про реверсні постачання газу і ринок водню в Україні?
Враховуючи те, що наша компанія не була учасником переговорів, я не можу оцінити положення угоди між Берліном і Вашингтоном. Спільну заяву можна розглядати як декларацію про подальші дії без будь-яких конкретних гарантій. Ми вважаємо, що така угода повинна обговорюватися за обов’язкової участі України та Росії.
Україна завжди була надійним транзитним партнером для Європейського Союзу та неухильно виконувала усі свої зобов’язання. У нинішніх умовах найкращим варіантом розвитку подій було б застосування положень Третього енергетичного пакету до усіх маршрутів постачань газу та укладення нового контракту на 10-15 років щодо транспортування російського газу з обсягом поставок не менше 50 млрд. куб. м через Україну, з чіткими гарантіями від міжнародних партнерів. Ми також розглядаємо можливість приєднатися до PGNiG в її зверненні до німецького регулятора з проханням взяти участь у процесі сертифікації оператора Північного потоку-2.
Ми підтримуємо кліматичні цілі і цілі декарбонізації, які є невід’ємною частиною нашої стратегії розвитку. Розвиток водневих технологій – це не завжди альтернатива поточної діяльності, тобто транспортуванню газу, а швидше еволюційний і довгостроковий процес, що зачіпає енергетичну інфраструктуру усієї Європи, який вимагає десятиліть спільних зусиль усіх залучених сторін.
– Які можливості співпраці між вашою компанією і компанією “Газ-Систем” в цій області?
– Безпека постачань в наших країнах є основним обов’язком операторів газотранспортних мереж. Ми повинні гарантувати, що наші клієнти отримають газ за будь-яких обставин. Польща планує значно збільшити споживання газу, що вимагатиме додаткової гнучкості і джерел газу. Україна має в розпорядженні найбільші в Європі газові сховища, які знаходяться всього за 80 км від кордону. Ми можемо запропонувати Польщі до 10 млрд. куб. м потужностей зі зберігання газу для покриття піків попиту. Будівництво таких сховищ в Польщі потребуватиме мільярдів євро інвестицій. Україна також може запропонувати польським трейдерам доступ до постачань газу з півдня: з Туреччини, Болгарії, Румунії та Угорщини. Використання усіх переваг цієї синергії зробить значний внесок в енергетичну безпеку Польщі.
Україна також зацікавлена в зміцненні своєї енергетичної безпеки через доступ до терміналів СПГ в Польщі, що дозволить здійснювати прямий імпорт в нашу країну.
Усе це вимагає модернізації інфраструктури між нашими країнами. Нині гарантовані потужності доступні в напрямку з України в Польщу, але не в зворотньому напрямку. З нашого боку ми провели усю необхідну роботу і готові приймати до 6,6 млрд куб. м в рік на польсько-українському кордоні, якщо польська сторона готова надати такий обсяг при певному тиску у трубопроводі. Ми сподіваємося, що така гарантована потужність для України буде забезпечена і з польського боку.
Ми переконані, що Польща і Україна мають усе необхідне для створення загального інтегрованого газового хабу у Східній Європі. Наші газові ринки є найбільшими в регіоні – близько 50 млрд куб. м на рік. Польща має дуже амбітний план щодо розвитку терміналів СПГ, балтійського газопроводу і коннекторів з сусідами. Україна має в розпорядженні найбільші в Європі газові сховища і розвинену потужну газотранспортну систему, яка сполучена з сімома сусідніми країнами. Маючи доступ до Трансбалканського газопроводу, наші країни можуть створити потужний північно-південний газовий коридор, який забезпечить енергетичну безпеку усієї південно-східної Європи, тобто східного флангу НАТО.
Які перспективи співпраці з Європейським Союзом і наскільки важливою є роль членства України в Співтоваристві?
Україна завжди була надійним транзитним партнером, і ми вважаємо, що й надалі будемо грати цю роль, незважаючи на агресивні дії Росії. Газотранспортна система України відповідає усім стандартам Третього енергетичного пакету. Міжнародні партнери довіряють нам, про що свідчать рекордні 10 мільярдів кубометрів газу, завантажені раніше в наші підземні сховища.
Проте було б неправильно думати, що українська газотранспортна система існуватиме вічно в якості запасної мережі на випадок, якщо щось станеться з Північним потоком-1 або 2. Наша газотранспортна система була спроєктована і побудована для транспортування 146, а не 40 млрд. куб. м газу на рік. Для експлуатації таких масштабних систем потрібно майже мільярд доларів. Без значних обсягів транспортування газу та впевненості, яку дає довгостроковий контракт, не варто очікувати, що ці витрати будуть покриватися за рахунок українських споживачів. У випадку реалізації сценарію значного скорочення обсягів газу, усі головні транспортні маршрути в Європейський Союз опиняться під контролем “Газпрому”. А ми вже зараз побачили, як Росія використовує такі “ринкові ” переваги.
“Газпром ” просуває наратив про те, що “Північний потік-2” – це всього лише новий маршрут поставок газу в Європу. Мовляв, в цьому немає нічого особливого. Але, якщо Північний потік-2 коли-небудь запрацює на повну потужність в 55 млрд. куб. м в рік, український маршрут може зникнути.
В українських газосховищах загальною потужністю 31 млрд куб. м можуть зберігатися стратегічні запаси газу Європи, це може захистити від коливань цін. Саме тому США створили національні запаси нафти в 1970-х роках.
З декарбонізацією паливного сектору та розвитком технологій Україна може стати важливим постачальником біометану та водню в Європу. Проте цей процес займе багато років, якщо не десятиліть. Тому транзит газу через Україну є першочерговим завданням, оскільки це важливий буфер безпеки для України перед лицем російської агресії.
Інтерв’ю Войцеха Якобіка