Будь-які нові російські газові проекти зараз мають викликати недовіру та занепокоєння. Незалежно від того, чи йдеться про Україну, Туреччину чи країни Європи. Ситуація із обома «північними потоками» яскраво продемонструвала, що не існує таких понять, як «надійний партнер» і «дешевий газ». У трактуванні, яке закладає в ідею створення Турецького хабу росія, є ризики як для України, так і для країн ЄС. Очевидно, що йдеться про спроби росії повернення/розширення присутності на європейському ринку шляхом будівництва нової глибоководної інфраструктури. Для Європи це небезпечно ще й тим, що Кремль продовжуватиме спроби розколоти ЄС через «газовий тиск» на країни Сходу та Півдня ЄС, які можуть бути більш вразливими до цього. Українським же дипломатам варто уважно слідкувати, щоб під гаслами забезпечення себе тим чи іншим джерелом енергії в ЄС та сусідніх регіонах, які сьогодні інфраструктурно пов’язані з Україною, не зародилися нові шкідливі проекти.
Проте це не означає, що Туреччина має відкласти свої плани про газовий хаб. Просто варто шукати серед широкого поля партнерів, а не покладатися на волю одного постачальника. Одна з ключових передумов створення хабу – це доступ до різних джерел постачання газу. У цьому сенсі Туреччина має доступ до російського газу, азербайджанського, LNG, газу власного видобутку, тобто потенціал є. Але можливості транзитної інфраструктури Туреччини наразі обмежені – у напрямку Європи доступні лише Турецький потік та TANAP-TAP, які і так завантажені. Доступ до найбільших споживачів ЄС – Німеччини, Італії, Австрії – ускладнюється ще й через обмежені можливості інфраструктури в Болгарії, Сербії, Угорщині. Не достатньо розвинена й інфраструктура газових сховищ. У цілому Туреччина має потенціал як хаб Середземноморського та Чорноморського регіонів, але ця перспектива не є безумовною і негайною та вимагатиме як розширення/адаптації інфраструктури, так і певної лібералізації ринку.
Зауважу, що необхідну газотранспортну інфраструктуру, потужні підземні сховища та відповідне законодавче поле має Україна. І для того, щоб почати постачати газ до країн Європи Туреччині не потрібно витрачати кошти на нові газогони, достатньо розблокувати роботу Трансбалканського коридору. Перспективним є реверс до України із подальшим використанням українських газопроводів до Словаччини або сховищ. Як зазначає у своєму звіті Секретаріат Європейського Енергетичного Співтовариства, підписання угоди про взаємоз’єднання між турецьким і болгарським операторами надасть переваги самій Туреччині, після того, як її регіональні партнери отримають доступ до LNG.
Своєю чергою Оператор ГТС України спільно з операторами ГТС Молдови, Румунії та Болгарії працюють над усуненням останніх перешкод для повноцінної роботи Трансбалканського маршруту. Його потенційна транзитна потужність складає 20 млрд кубометрів газу на рік. Наразі вдалося досягти прогресу у запровадженні можливості віртуального реверсу (бекхолу) в пункті пропуску з Молдовою і триває робота над регіональним врегулюванням питання якості газу. Ідея незалежного від РФ хабу в Туреччині є перспективною, відкриває великі можливості за умови регіональної співпраці. На часі – зміцнення енергетичної безпеки Європи, а не створення нових загроз. Зокрема, країни ЄС не мають вдруге потрапити в економічну та політичну пастку у вигляді залежності від російського газу – за чиїм посередництвом він би не поставлявся.