Оператор ГТС України розпочинає серію експертних публікацій на актуальні теми. Перший випуск присвячений енергетичним санкціям проти російської федерації. Ми попросили українських та закордонних фахівців висловитися, які обмеження зараз стануть найбільш дієвими проти агресора, що отримує значні прибутки від торгівлі енергоносіями, що використовуються для фінансування війни в Україні.
«Найбільш дієвими санкціями є припинення надходження коштів до російського бюджету, з якого фінансуються соціальні програми, зарплати і пенсії для пересічних росіян. Це найшвидший спосіб відвернути їхню увагу від «телевізора» до «холодильника», і змусити їх вимагати від свого керівництва займатись економікою замість війни», – вважає Олена Павленко, президентка DiXi Group. Експертка виступає за посилення санкцій.
«До 40% надходжень до російського бюджету складає продаж нафти та газу. Відповідно, росія має опинитись без міжнародних ринків збуту своїх енергоресурсів. Одним із найбільших їх споживачів є Європейський Союз. Відмова членів ЄС купувати російську нафту та газ може стати справді одним з найболючіших ударів для російської економіки. Або , як варіант , ЄС може продовжувати купувати енергоресурси, однак оплату здійснювати через рахунки, до яких росія б не мала доступу. У майбутньому, коли Україна буде отримувати компенсацію за завдану під час війни шкоду, ці кошти можуть бути спрямовані на розбудову та відновлення», – каже вона.
Саме повне енергетичне ембарго могло би стати стоп-краном для агресії рф проти України, – переконаний Президент Центру глобалістики Михайло Гончар.
«У структурі доходів росії від експорту домінує експорт нафти та продуктів її переробки. У 2021 році, це принесло загалом $180,1 млрд. ($110,1 млрд. – сира нафта та $70 – нафтопродукти відповідно). Експорт природного газу забезпечив $55,5 млрд. доходів. Вугілля – $17,6 млрд., електроенергії – трохи більше $1 млрд. Загалом енергетичний експорт забезпечив надходження в рф $253,2 млрд., що становить 54,3% усієї експортної виручки. Для порівняння: металургійний експорт рф забезпечив надходження $40,6 млрд., експорт аграрної продукції – $37,7 млрд., експорт високотехнологічної продукції російського ОПК, яку успішно нищать сотнями одиниць ЗС України, приніс рф менше, ніж експорт вугілля – $15 млрд. Наведені цифри підтверджують необхідність завдати удару по енергетичному експорту рф», – зазначив Михайло Гончар.
Газове ембарго — найпотужніший чинник впливу на зовнішню та внутрішню політику росії, – вважає Ольга Бєлькова, директорка з питань взаємодії з держорганами та міжнародними організаціями Оператора ГТС України.
«Із усього обсягу газу, який видобувається в рф, найбільший обсяг для експорту до інших країн (крім ЄС) — близько 14 млрд куб. м скрапленого природного газу. Тому варто не забувати про санкції на LNG-технології, щоб російські компанії не мали доступу до розширення цих потужностей. Також варто унеможливити вихід на нові ринки добрив та інших продуктів переробки природного газу. Адже сховища в росії теж не бездонні, та й вже більш ніж на половину заповнені. І тому, якщо не буде можливостей для продажу, вони будуть змушені або руйнувати цю галузь на роки, або ж сідати за стіл перемовин», – каже вона.
На тлі останніх дій «Газпрому», який заявив про зупинку постачання газу до Болгарії та Польщі у відповідь на їхню відмову дотримуватися продиктованого кремлем механізму платежів, питання повного енергетичного ембарго набуває критичної ваги.
Аура Сабадус, старший журналіст міжнародної аналітичної організації у сфері енергетики ICIS зазначає, що нафтове ембарго матиме найбільшу силу, оскільки лише податкові надходження від експорту цього року, ймовірно, становитимуть 70% російського федерального бюджету (якщо рахувати поточний рівень цін – понад 100 доларів за барель).
«Попри це, заборона на нафту не повністю позбавить Росію доходів, оскільки третину експорту купує Китай, який навряд запровадить аналогічні обмеження. Найбільшими ж покупцями у Європі були Німеччина, Нідерланди та Польща, які наразі обмірковують нафтове ембарго. Однак застосування цього обмеження ускладнюється не лише сумнівами деяких країн-членів ЄС, а й тим, що навіть у разі його повного впровадження, росія все одно зможе отримувати достатній прибуток, використовуючи шпарини в законодавстві та продаючи нафту окремим європейським компаніям», – вважає Аура Сабадус.
Експертка зазначає, що існують два ключових варіанти, як зупинити продаж російської нафти. Один передбачає добровільну відмову окремих країн від імпорту нафти з росії та диверсифікацію джерел постачання. Таким, на її думку, міг би бути шлях Німеччини. Іншим варіантом могло б бути впровадження ембарго на рівні всіх країн ЄС, й існують ознаки того, що спільнота поступово наближується до прийняття рішення щодо принаймні поступової відмови від цього енергоносія. Але будь-яке з рішень не усуває ризиків, що росія знайти варіанти, як обійти обмеження, хоча допоможе скоротити доходи москви.
«У росії обмежені можливості для продажу нафти, оскільки існуюча транспортна інфраструктура була розрахована для поставок на захід. Звіт, опублікований 28 квітня фінським Центром досліджень енергетики та чистого повітря (CREA) демонструє збільшення поставок нафти до Індії та Єгипту таза іншими незвичними для російського експорту напрямками, але цього недостатньо, щоб компенсувати падіння експорту до Європи. Це означає, що західні країни мають сильну позицію для застосування термінового та рішучого ембарго. Але воно має бути поєднано з вторинними санкціями, такими як, наприклад, санкції на морські перевезення на невідповідний експорт, тощо», – переконана експертка.
Генеральний директор Оператора ГТС України Сергій Макогон наголосив, що реакція Європи на шантаж з боку кремля має бути однозначною – швидка відмова від російських енергоносіїв та введення ембарго на їх імпорт.
«Росія минулого року отримала за експорт енергоносіїв майже 260 млрд доларів, а цьогоріч тільки з початку війни вже майже 40 млрд. Ці кошти використовуються на фінансування агресії проти України. ОГТСУ повністю підтримує введення ембарго», – підкреслив Сергій Макогон.
Найефективнішою наразі може стати заборона імпорту російської нафти, вважає Кароліна Чегір, експертка з питань газу Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
«У цих приблизно 1 мільярдах євро, які щодня сплачуються за вугілля, нафту та газ, імпортовані з Росії, нафта займає найбільшу частку, майже вдвічі більше, ніж газ, і, таким чином, скорочення цієї частини російського доходу було б найболючішим. Відповідні дискусії тривають в інституціях ЄС, і, сподіваємося, найближчим часом буде досягнуто домовленості про заборону імпорту нафти з рф», – зазначила вона.
Повне ембарго є найбільш правильними варіантом дій у даній ситуації, але при цьому питання газового ембарго не менш важливе за нафтове, переконаний Олексій Ярошенко, начальник відділу стратегії ОГТСУ.
«На відміну від нафти і вугілля, транспортування газу неможливе без мережі трубопроводів та/або терміналів LNG. росія не зможе переорієнтувати газ, який продає у ЄС, на інші ринки, через відсутність відповідної інфраструктури. Так, родовища у Західному Сибіру не з’єднані з Китаєм (а родовища Східного Сибіру – з Європою). Потужностей існуючих у рф терміналів газифікації також недостатньо. Через це санкції проти газу можуть бути болісними для рф, потенційно більш болісними, ніж санкції проти нафти, – зазначає він. – При введенні ембарго на російський газ постраждає і Європа, але значно менше, ніж рф. Так, наявні наразі дослідження прогнозують втрату країнами ЄС не більше 3% ВВП у найгірших сценаріях (для окремих країн до 5%), і менше 1% ВВП у базових сценаріях».
Водночас, як неодноразово зазначали керівники ОГТСУ, введення часткового ембарго без посилення позицій України та ЄС, може призвести до подальшого зростання цін, яке частково або повністю компенсує «Газпрому» втрату обсягів експорту. Цього не можна допустити. Крім того, як і раніше, у періоди зниження постачання газу до ЄС росія у першу чергу скорочує транспортування українською ГТС (та газопроводом «Ямал-Європа»).
Уникнути цього цілком можливо – необхідно ввести обмеження на транспортування газу маршрутами у власності «Газпрому», у першу чергу, газопроводом «Північний потік-1». Чому цей аспект є надзвичайно важливим – читайте у наступному випуску.